«Тримали в холоді і голоді»: донька померлої від коронавірусу пацієнтки описала жахи Прилуцької лікарні

   

Донька хворої на коронавірус пацієнтки Прилуцької міської лікарні, що на Чернігівщині, після смерті матері описала жахи через які довелося пройти покійній.

«Я довго мовчала. Чекала відповідь від лікарні. Але мій терпець увірвася. Від цієї новини я ледь не отримала інфаркт, без перебільшення. Цікаво, за що лікарі Прилуцької центральної міської лікарні отримали надбавки 300%? За те, що по всій області 6 смертей, 5 із яких саме у цій лікарні? За те, що з 9 пацієнтів померло 5, тобто кожен другий? За те, що мою маму, яка поступила до них у лікарню лише з температурою до 38, довели до могили? Чи за те, що мого тата тримали зайвий тиждень лише заради статистики?
Я змушена була мовчати, бо життю моїх батьків була загроза. Тепер, коли мама померла, я не буду більше мовчати і розповім усю правду про Прилуцьку центральну міську лікарню.

УМОВИ ІНФЕКЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ:

— Відсутність опалення. У ванній кімнаті було настільки холодно, що мама моя змушена була вдягати верхній одяг, щоб піти в туалет.

— Відсутність гарячої води. Вода в крані була льодяна. Ні помитися, ні нормально умитися. В палаті ні чайника, ні хоча б кип’ятильника, щоб хоч якось зігріти воду.

— Стара електропроводка, часте відключення електроенергії.

— Відсутність вечері. Взагалі. Навіть чаю не давали. І це при тому, що пацієнти постійно вживали сильні антибіотики. Навіть у здорової людини, яка вживає сильні антибіотики і не вживає їжі в достатній кількості, будуть страждати внутрішні органи. А в моєї мами ще в 2002 році був видалений жовчний. Лікар про це знав! Мамі було ПРОТИПОКАЗАНО голодати. Але на це ніхто не звертав уваги.

— Нестача питної води. Хворим на коронавірус потрібно пити багато рідини. Мама могла весь день до самого вечора чекати, поки їй принесуть пляшку води за її ж гроші. Вона навіть змушена була пити холодну воду з-під крану, бо пити хотілося. Та й купу таблеток потрібно було чимось запивати.

— Постійний психологічний тиск і погрози з боку медичних працівників.
Так, життю моєї мами погрожували. Її і всіх нас змушували мовчати і нічого не говорити про умови і про те, що насправді все лікування платне. Я особисто була свідком того, коли мама дзвонила до мене в сльозах, а на неї кричали медсестри і погрожували, що не будуть носити їй ліки за її ж гроші. Це що за відношення до пацієнтів? Як хворий, закритий у інфекційному відділенні, може діставати собі ліки, коли в лікарні їх немає, а виходити з боксу заборонено?

ЛІКУВАННЯ МОЄЇ МАМИ:

Маму і тата забрали до лікарні 24 квітня. У мами була ЛИШЕ підвищена температура до 38, не більше. У неї не було ні кашлю, ні болю в грудях, ні проблем із диханням. У тата теж була температура і починався невеликий кашель. Мама поїхала за компанію з татом, щоб разом зробити тести на коронавірус. До сімейного лікаря, який викликав швидку, батьки звернулися

ОДРАЗУ. Стан у них був легкий.

Спочатку батьки були разом у палаті, а потім їх розділили. До мами підселили жінку в тяжкому стані, вона страшенно кашляла. Ренген зробили мамі лише 28 квітня, коли вона вже 4 дні перебувала в лікарні, в холоді і в голоді. Рентген показав невелике запалення правої легені. Тобто запалення у мами почалося саме в лікарні. Від тих умов, які там були. З самого початку лікування було неправильним. Ніяк не могли збити температуру. Давали сильні антибіотики, які вбили мамі печінку. Уже в п’ятницю, 1-го травня, мама не могла їсти. Печінка була вбита неправильним лікуванням. Лікар знав про те, що у мами відсутній жовчний!

У неділю, 3-го травня, зранку мені подзвонив тато і сказав, що маму намагаються підключити до апарату ШВЛ. Підключали її цілий ранок! Вона була першою, на кому вони тренувалися! Можливо вже тоді у мами відмовили нирки. Весь час, що мама перебувала на апараті ШВЛ, з 3-го по 6-е травня, лікар мовчав! Він не говорив ні слова про те, що відбувається з мамою! Тато мій знаходився у цьому ж відділенні! Все, що він чув від лікаря: «Стан стабільний». Тобто у мами відмовили нирки, а лікар говорить, що стан стабільний, ніби так і має бути. Ми нічого не знали! Я дзвонила до тата майже щогодини, намагалася дізнатися хоч якісь новини, але йому нічогісінько не говорили. Я дзвонила в лікарню: або ніхто не брав трубку, або лікар просто морозився від мене, не хотів говорити правду.

Ми дізналися, що у мами відмовили нирки, уже 5-го травня. Лікар написав, які ліки потрібно купити. Була терміново відправлена машина в Київ за ліками, ми почали збирати кошти на дороговартісні препарати. Менше, ніж за добу ми зібрали 47 тисяч гривень. Але було вже пізно. Якби лікар одразу сказав нам, що відбувається з моєю мамою, ми б одразу знайшли усі необхідні ліки, проблем із грошима не було. Якби нам лише сказали правду! Якби лікар одразу зізнався, що в нього не виходить лікувати, маму перевели б у Чернігів або в Київ. Але він боявся визнати свою поразку і некомпетентність. Через його самовпенестіть і недбалість моя мама померла.

УТРИМАННЯ В ІНФЕКЦІЙНОМУ ВІДДІЛЕННІ МОГО ТАТА:

Моєму татові просто пощастило, що в нього не було запалення легенів. Після смерті моєї мами йому зробили перший повторний тест — він був негативним. Але виписують, коли два тести негативні. Другий повторний тест йому робили разом із двома його сусідами по палаті. І за дивним збігом обставин саме тест мого тата був чомусь зіпсованим. Це було якраз перед трьома вихідними до 9-го травня. Наступний тест татові зробили вже після цих трьох вихідних, а виписили його лише 14-го травня. Тобто тиждень він перебув у лікарні, будучи вже здоровим, його вже нічим не лікували, але він для статистики рахувався ще хворим на коронавірус, бо люди вважаються одужавшами лише коли є два негативних тести.
Прошу максимальний репост! Країна має знати своїх «героїв».

Лікар, який довів мою маму до смерті: Пустовойт Сергій Віталійович.

Головний лікар Прилуцької центральної міської лікарні: Погоріла Яна Вікторівна.

Автор: АНТИКОР