Банківська таємниця в Україні 2025: хто має право переглядати рахунки громадян
Питання захисту банківської таємниці знову актуальне у 2025 році. Українці все частіше цікавляться, хто саме може отримати доступ до їхніх рахунків. Закон визначає, які дані є банківською таємницею і кому банки мають право їх розкривати.
Що таке банківська таємниця
Згідно із законодавством, банківська таємниця — це будь-яка інформація про клієнта, яка зберігається в банку. До неї належать дані про рахунки, залишки коштів, фінансові операції та умови договорів. Такі відомості можуть бути розкриті лише за згодою клієнта або у випадках, передбачених законом.
Хто може отримати доступ до рахунків
Зазвичай банки передають інформацію лише офіційним державним органам. Зокрема, це:
суди — за рішенням суду;
податкова служба — під час перевірок, узгоджених із НБУ;
Національний банк України — для контролю за роботою банків;
Нацслужба фінансового нагляду — у межах фінансового моніторингу;
виконавчі органи влади — у передбачених законом випадках.
Хоча податківці не мають прямого доступу до рахунків, вони можуть отримувати частину даних через Національний банк або Службу фінансового нагляду. Крім того, у рамках Національної податкової стратегії 2030 обговорюють можливість розширення таких повноважень.
Відкритий банкінг: нові правила з 2025 року
З 8 січня 2025 року діє Положення № 80, яке запровадило відкритий банкінг. Завдяки цій системі сторонні платіжні сервіси можуть отримати доступ до рахунків користувачів, проте лише за їхньою згодою.
Таким чином, клієнти можуть зручно користуватися кількома фінансовими сервісами одночасно. Водночас банки зобов’язані суворо дотримуватися правил збереження банківської таємниці.
Як убезпечити свої фінансові дані
Щоб уникнути ризиків, експерти радять:
уважно читати умови користування фінансовими сервісами;
надавати доступ лише перевіреним компаніям;
використовувати двофакторну аутентифікацію;
перевіряти, чи має застосунок ліцензію від НБУ.
Підсумок:
Доступ до рахунків громадян можливий лише за рішенням суду або з офіційного запиту державних органів. Усі інші випадки вважаються порушенням закону.
