Тахікардія у дорослих характеризується збільшенням частоти серцевих скорочень понад 90 ударів на хвилину, при цьому ритм серця залишається рівномірним. Нормальний пульс становить 60-80 ударів за хвилину, але при тахікардії він може досягати 200 і більше.
Фізіологічна тахікардія у здорових людей відчувається як прискорене серцебиття, проте загальний стан залишається добрим, і пульс нормалізується після припинення фізичного навантаження або стресу. При серцево-судинних захворюваннях тахікардія може супроводжуватися такими симптомами:
- прискоренням пульсу навіть у стані спокою;
- нерівномірними інтервалами між серцевими скороченнями;
- болем у грудях;
- задишкою;
- запамороченням;
- миготінням темних плям перед очима;
- слабкістю;
- непритомністю;
- сильним кашлем.
Фізіологічні причини тахікардії пов’язані з фізичними навантаженнями, стресом та психічними потрясіннями. Це природна реакція організму на підвищену потребу в кисні або виділення певних гормонів. Причини фізіологічної тахікардії можуть включати:
- різке або незвичне фізичне навантаження;
- сильний стрес, переляк або різке пробудження;
- різку зміну положення тіла;
- вживання великої кількості кави або енергетичних напоїв;
- високу температуру повітря або задуху.
Тахікардія поділяється на кілька видів залежно від ураженої ділянки серця:
- синусова тахікардія, що виникає через порушення роботи синусового вузла;
- пароксизмальна тахікардія, що розвивається через зміни в шлуночках або передсерді;
- хронічна тахікардія, коли частота серцевих скорочень постійно підвищена;
- нападоподібна тахікардія, що проявляється періодичними нападами.
Діагностика тахікардії здійснюється за допомогою інструментальних обстежень, таких як електрокардіограма (ЕКГ), ехокардіографія (УЗД серця) та лабораторні аналізи. Якщо результати неоднозначні, можуть бути призначені додаткові обстеження, наприклад, ЕКГ або УЗД серця з навантаженням.
Лікування тахікардії залежить від її виду та ступеня тяжкості. Воно може проводитися як в домашніх умовах, так і в стаціонарі. У більшості випадків використовуються медикаментозні методи, однак при структурних патологіях або неефективності терапії може знадобитися хірургічне втручання.
