Волонтерська група “Берегиня”: захистити, врятувати, вберегти
Волонтерська група “Берегиня” не просто так отримала свою назву. Її мета — захистити українських воїнів, уберегти їх, сховати від того зла, яке над ними нависло. Щодня плетуть балаклійські майстрині захисні сітки для українських військових. Адже з щирого серця прагнуть допомогти тим, хто ціною власного життя стоїть на сторожі рідної землі.
П’ять місяців важкої роботи
Волонтерський підрозділ «Берегиня» ГО «057 Треба Ді-Я-Ти» почав свою роботу 11 січня 2023 року. На початку він нараховував всього 6 чоловік. Починали вони з нуля — самі облаштовували приміщення, робили рамки, вкручували саморізи, нарізали смужки. А потім вчилися плести сітку — якусь інформацію брали з інтернету, чомусь вчилися в інших майстринь.
— Зараз у нас працює понад 25 осіб, — розповідає керівниця підрозділу Тетяна Миколаївна Сиротенко. — Найстаршій 78 років, наймолодшій — 27. Працюємо всі разом, кожна в міру своїх можливостей. Наприклад, ті жінки, які за станом свого здоров’я не можуть плести сітки, нарізають смужки ялинкою. Це теж нелегка робота, вони проводять до 5 годин з ножицями у руках, у деяких з них вже мозолі на долонях від інструменту.
Майстриням, які плетуть сітки, теж не легко. Проте кожна з них знає, заради чого працює. Всі вони пам’ятають, що ці сітки допомагають захистити не тільки техніку та бліндажі, але й життя військових на лінії вогню. Тому кожного дня приходять на роботу. Працюють вони як у будні дні, так і у вихідні та свята. З 11 січня не пропустили жодного дня, взявши для себе лише один вихідний — на Пасху.
Майже всі майстрині — жінки. Проте є серед тих, хто плете сітки, і один чоловік.
— Без Григорія Дорофійовича Гайдиша не було б і нашої «Берегині», — розповідає Тетяна Миколаївна. — Все, що зроблено у нас в приміщенні, зроблено його руками. Він завжди прийде на допомогу: прибити, просвердлити, нарізати смужки, пофарбувати. Немає такої роботи, яку б він не зміг зробити.
На захисті українських воїнів
Постійно передають майстрині “Берегині” посилки на фронт. Окрім сіток вкладають в коробку також консерви, шкарпетки, малюнки та вірші. Старусьва Лідія Романівна разом зі своїми подругами шиє килимки для воїнів. Настя Шевченко виробляє для хлопців обереги. Ірина Стан купує для наших військових смаколики, соки та фрукти. У кожного є своя лінія фронту. Кожен робить свій внесок у те, щоб війна якомога швидше завершилася.
— Ми постійно отримуємо відео подяки від наших воїнів, — розповідає Тетяна Миколаївна. — Так боляче бачити їхні втомлені, вкриті брудом та кров’ю обличчя. Коли зустрічаємося з ними особисто, то завжди обіймаємо них. А вони цілують нам руки на знак подяки. Ми бачимо, що потрібні. Що наша допомога потрібна. Тому ми й продовжуємо самовіддано працювати.
На сьогодні основу команди волонтерів складають 18 осіб. Це ті люди, що приходять щодня. Проте цього занадто мало. Рук не вистачає, а запит на сітки надто великий. Проте жителі Балаклії намагаються допомагати хоча б фінансово, передаючи посильні кошти на закупівлю матеріалі. Тетяна Миколаївна і за це надзвичайно вдячна. Хоч і зізнається — допомога майстриням з “Берегині” дуже потрібна.
Вперед до перемоги
Окрім виготовлення маскувальних сіток майстрині “Берегині” нещодавно взялися також і за вироблення костюмів-кікімор. Адже українські розвідники та снайпери повинні бути максимально непомітними. І в цьому їм також потрібна допомога. Ті воїни, хто приїздив за маскувальними сітками, часто питали про кікімор. І Тетяна Миколаївна запропонувала майстриням зв’язати й цей костюм.
— Ми довго думали про те, яким чином це зробити, — розповідає Тетяна Сиротенко. — Ми розуміли, що вільних рук у нас немає, а тому не будемо встигати з сітками. Але наважилися.
Вирішили почати з пончо, яке ламає й змазує лінії силуету. Снайпер, одягнутий у такий камуфляж, стає частиною оточення, а це робить його важкопомітним.
Тетяна Миколаївна замовила манекен, на якому можна було зшивати окремі частини костюма. Її брат Анатолій Поліщук з Черкаської області прислав рибальську сітку з маленькими вічками, яку майстрині потім розкроїли. Цей процес був нелегкий — треба було порахувати кількість вічок, бо сантиметром неможливо зробити потрібний замір прямокутних квадратів. Потім ці квадрати натягнули на рамки. Заздалегідь розпустили на нитки мішковину, потім порізали на вузькі смужки спандбонд. І вже потім майстрині взялися наплітати мішковину і спандбонд на основу.
— Ми так захопилися плетінням кікімори, що коли аварійно погасло світло, то працювали при ліхтариках, — згадує Тетяна Миколаївна. — А потім Людмила Глоба разом з донькою Ксюшею працювали ще й вдома.
Сльози, гордість і безмежна віра
Майстрині “Берегині” виготовляють сітки на замовлення воїнів, але за потреби можуть віддати і просто так. Завжди мають запас «на всякий випадок» і ще ніколи нікому не відмовили.
— Якось прийшов військовий, з яким ми раніше обговорювали замовлення, — розповідає Тетяна Миколаївна. — Він схвалив колір, а потім і сам долучився до роботи… Щоразу, як військові приїжджають за сітками, то за цим слідують обійми та сльози гордості за них.
Щодня гинуть воїни, щодня серед них є поранені та покалічені. Щохвилини, ризикуючи власним життям, вони оберігають спокій тих, кого війна торкається не настільки сильно.
— Нашим захисникам і захисницям дуже важко, — каже Тетяна Миколаївна. — Проте ми можемо допомогти їм зберегти своє життя. Адже маскувальна сітка для того й існує, щоб замаскувати окопи, бліндажі, техніку. І вона потрібна нашим воїнам в необмеженій кількості.
Тетяна Миколаївна Сиротенко закликає мешканців Балаклії приходити в центри з плетіння сіток і долучатися до роботи. Війна ще не закінчилася, а тому важливою є кожна пара рук. Якщо ж можливості приділити свій час плетінню у вас немає, то долучіться до важливої справи хоча б фінансово. Адже кожна допомога є важливою.
Картка для перерахування грошей на виготовлення маскувальних сіток — 4731 2196 1994 9013
На твою термінову допомогу чекають наші захисники!
Дані-медіа.
