Щитоподібна залоза — це важливий орган ендокринної системи, що виробляє гормони для регуляції метаболізму та інших життєво важливих процесів в організмі.
Розташована щитоподібна залоза в передній частині шиї, між гортанню і трахеєю. Вона має дві частини, які з’єднані вузьким перешийком, що надає їй форму метелика. Головна функція цього органу полягає у виробництві гормонів: тироксин (Т4), трийодтиронін (Т3), зворотний трийодтиронін (RТ3) та кальцитонін. Ці гормони регулюють обмін речовин і підтримують функціонування всіх систем організму.
Одним із поширених діагнозів в ендокринології є аутоімунний тиреоїдит (АІТ), коли імунна система атакує щитоподібну залозу. Це хронічне захворювання має кілька різновидів, які класифікуються за клінічними проявами та ступенем тяжкості:
- Гіпертрофічний тиреоїдит (зоб Хашимото) — залоза збільшується через накопичення лімфоцитів між клітинами;
- Атрофічний тиреоїдит — зменшення розмірів залози, що може призводити до гіпотиреозу;
- Фіброзна форма (зоб Ріделя) — тканини залози заміщуються фіброзною тканиною, що веде до ущільнення органу.
Симптоми АІТ можуть бути відсутні на ранніх стадіях, але з часом вони стають помітними:
- підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість;
- збільшення щитоподібної залози без болю;
- зміна ваги без очевидних причин;
- непереносимість температурних змін;
- закрепи;
- сухість шкіри з можливим жовтим відтінком;
- уповільнення серцевого ритму;
- порушення менструального циклу;
- знижене лібідо;
- біль у м’язах і суглобах;
- набряклість обличчя;
- осиплий голос і першіння в горлі;
- тремтіння рук.
Це захворювання може також впливати на проникність кишкової стінки, викликаючи дисбаланс мікрофлори і психоемоційні розлади. Причинами виникнення АІТ можуть бути:
- генетична схильність;
- надлишок йоду;
- запальні процеси щитоподібної залози;
- системні аутоімунні захворювання;
- інфекції;
- часті стреси;
- травми і несприятливе екологічне середовище;
- куріння.
Основний ризик цього захворювання — безсимптомний розвиток, що ускладнює своєчасну діагностику. Проте, за умови вчасного виявлення та правильного лікування, можна досягти тривалої ремісії. Під час вагітності хвороба підвищує ризик ускладнень, таких як викидень або патології розвитку плода. У рідкісних випадках може виникати мікседематозна кома, що потребує негайної медичної уваги.
Лікування АІТ спрямоване на нормалізацію рівня гормонів, що здійснюється шляхом довічної замісної терапії тиреоїдними гормонами. Пацієнтам призначають синтетичні гормони, такі як левотироксин, дозування якого коригується ендокринологом на основі аналізів.
